https://kampod.at.ua/publ/istorija/litopis_sela_zinkivci/38-1-0-407
За своїм географічним розташуванням село Зіньківці знаходиться в західній частині міста Кам’янця-Подільського, від якого село відділяє Смотрицький каньйон та річка Смотрич – зі східної сторони і глибокий яр з потічком – з південного заходу. З півночі село Зіньківці межує з с. Пудлівці, а з заходу – с. Довжок та хутором Козак.
Перша згадка про село Зіньківці відноситься до 1493 року, коли в результаті татарського набігу було спалено 18 будинків.
В 1509 році володар Молдови Богдан здійснив похід на Кам’янець. Місто облогу витримало, але його околиці, в тому числі і Зіньківці, були розорені.
Під час облоги 1528 року Кам’янця татарами Зіньківці знову зазнали нападу.
У 1566 році на Зіньківцях татарами була зруйнована церква, яка не відновлювалася до початку ХХ століття. В 1615 році татари розграбували та спалили село. У 1696 році в Зіньківцях був побудований костьол Святого Христа, який будував біскуп Стефан Рупневський і служили в ньому вікарії Кам’янецького кафедрального собору. У костьолі Святого Христа вінчались Софія та Йозеф де Вітте (син коменданта Кам’янець-Подільської фортеці Яна де Вітте). За 2 млн. злотих він продає Софію графу Феліксу Потоцькому і красуня Софія у другому шлюбі стала відомою Софією Потоцькою.
В 1793 році Зіньківці були розділені на дві частини. Костьол Святого Христа і десять кріпосних були передані кам’янецьким тринитарам, а більша частина села передана в казну. Цього ж року Катерина ІІ дарує її племінниці графа Потьомкіна Олександрі Енгельгард. Після смерті Олександри в 1838 році село перейшло у спадок до її дочки – Воронцової Л.Ф., яка продала Зіньківці графу Бетковському.
За своє життя О. Енгельгард збудувала в Зіньківцях графський палац та заклала парк. На жаль, до наших днів парк не зберігся.
Після смерті графа Бетковського палац з маєтком перейшов його спадкоємцям.
На початку 1890 року в Зіньківцях нараховувалось 207 дворів та 1465 жителів. На цей час в селі було дві єврейські молитовні школи, римо-католицький костел, корчма і церковно-приходська школа. В 1914 році між Зіньківцями і містом Кам’янець-Подільським була побудована бруківка, яка частково зберіглася до наших днів. В 1915 році розпочато будівництво початкової школи. Першим її завідувачем був священник Допитраш Єлісей Охримович. До 1923 року школа утримувалась на кошти місцевих жителів.
Після приходу більшовиків в 1921 році в маєтку О. Енгельгард на Зіньківцях відкривається інтернат для сиріт, який проіснував до 1980 року. В інтернаті діяли кравецька, шевська та столярна майстерні, діяло підсобне господарство, в якому були корови, коні, кури.
В 1923 році в Зіньківцях утворюється сільська рада. Першим її рішенням було «Введення обов’язкового навчання для дітей шкільного віку».
В цьому ж році відбувся розподіл землі між селянами. Після розподілу 6 сімей об’єдналися в хліборобську спілку «Плуг», а з наданням допомоги Довжоцьким райвиконкоком у вигляді насіння, коней та реманенту, в новостворену спілку почали вступати інші селяни і наприкінці 1923 року число членів спілки досягло 86 душ. Господарство очолював Іван Нарольський.
В 1925 році закрито Зіньковецький костьол Святого Христа, а в його приміщенні розташовано хату-читальну та єврейський пункт по ліквідації неграмотності, який діяв до 1933 року.
В 1926 році в Зіньковецькому кар’єрі для побудови пам’ятника В. І. Леніну було заготовлено перших п’ять кубічних метрів каменю. Кар’єр працює по сьогоднішній день і являється постачальником будівельного матеріалу для державного підприємства «Облавтодор» та інших споживачів.
В 1928 році артіль «Плуг» було ліквідовано і за ініціативи селян було створено виробничо-кооперативну артіль «Молот», а в 1930 році відбулись установчі збори працівників артілі, на яких було вирішено створити колгосп «Шлях до соціалізму».
Голод 1933 жителі села перенесли відносно легко, так як значна частина людей працювала в місті Кам’янець-Подільський і одержували продукти харчування за працю.
Під час репресій 1936 року органами НКВС було арештовано та вивезено з села 46 чоловік, які на жаль, не повернулись.
8 липня 1941 року село Зіньківці зайняли німці. Євреїв, які складали значну частину населення, було вивезено до гетто та концтаборів. За час окупації до Німеччини було вивезено 89 жителів села.
Під час відступу німецьких військ у 1944 році в Зіньківцях було спалено 33 будинки. Повне визволення села від німецько-фашистських окупантів відбулося 23 березня 1944 року. З фронту не повернулося 69 зіньківчан.
На жаль, пам’ятника загиблим воїнам-односельчанам та визволителям встановлено не було, тільки силами громадянина Яремчука Б.В. в полі був поставлений обеліск воїнам, які загинули при визволені села. Щороку біля обеліску та пам’ятнику загиблим на День Перемоги та до Дня визволення села громада вшановує пам’ять загиблих.
З приходом радянських військ в приміщенні костьолу Святого Христа було відкрито бібліотеку та сільський клуб, відновлено роботу сільської ради.
Голод 1947 року був значно важчим за голод 1933 року, але втрат населення не було.
В 1950 році в селі започатковується церква Християн-п’ятидесятників, засновником якої став Мефодій Мандзюк.
В зв’язку з укрупненням господарств у 1951 році об’єднуються Зіньковецький та Пудловецький колгоспи в артіль імені Кагановича з центром в селі Пудлівці.
В 1956 році ліквідовується Зіньковецька сільська рада і Зіньківці приєднують до Голосківської сільської ради, а в 1959 році землі Зіньковець розділяють: частину залишають у складі Пудловецького колгоспу, а частину передають Кам'янець-Подільському сільськогосподарському технікуму. Технікум збудував на території села учбове господарство, кузню, майстерні, гуртожиток для студентів. Керівником учбового господарства був Кірковський.
В 1963 році Постановою Верховної Ради України частина села Зіньківці в кількості 38 дворів приєднується до м. Кам’янець-Подільського.
В 1980 році на базі будівель технікуму і дитячого будинку в Зіньківцях відкривається СПТУ № 14, яке згодом перейменовано в ПТУ № 44. В цьому ж році дитячий будинок переводять до м. Хмельницького. Три десятиліття незмінним директором дитячого будинку була заслужений вчитель УРСР Зінаїда Машкара.
В 1991 році костьол Святого Христа повернено католикам і відновлено його роботу.
В березні в 1995 року в селі утворюється сільська рада в склад якої входили Верхні та Нижні Зіньківці і хутір Гуменіск. Постановою Верховної Ради України 02.03.2003 року хутір Гуменіск передано до складу м. Кам’янець-Подільського.
Сьогодні в селі діють школа, фельдшерсько-акушерський пункт, школа-сад і бібліотека.
Немає коментарів:
Дописати коментар